Наталя Зубко

ну ти ж знаходиш сміливість!..

навіщо витрачати сили на те щоб відхрещуватись від минулого?
краще спрямовувати її на життя тут і тепер.
згадала слова з пісні російської: «а ты её прости, прости и отпусти»

я вірю в Тебе!

добре, якщо Ви саме це мали на увазі.
але я не уявляю, як це можна дитину планувати? так, як відпустку?..
у мене таке формулювання викликає абсурдність.

мені здається, що Ваша подруга щось недорозказує…

Дякую!

у нас таки багато спільного із тваринками. треба почастіше звертатись до їхнього світу, щоб дозволяти собі різні слабинки ;)
звірі не брешуть...)

Галя! я захоплююсь Вашою готовністю до дій, Вашою гнучкістю щодо ситуації.
Кастрації у нашому житті і так вже забагато.
Пригадую свої лекції з фортеп'яно: викладачка постійно вимагала грати по-мужицьки. Треба було уявляти в собі якусь надприродну силу, щоб досягнути бажаного результату. Наче жіноче виконання не може мати свої характерні (і більше того: цінні!) особливості!
і ще: чомусь в житті завжди бажають мужності. Ніколи не чула, щоб бажали бути жіночною…

І нарешті хочу сказати, що я МОЖУ, бо я — Жінка! :)

Питання не в тому щоб планувати, чи не планувати,
а в тому, щоб ЧЕКАТИ, чи не чекати і ЛЮБИТИ, чи не любити.

Гарні світлини. Звірятка на них унікальні. Почуття непідроблені. Хотілося б, щоб таку унікальність і правдивість ми б могли спостерігати в людях

а чи не задумувалися ви, звідки у нашому житті стільки ворогів, що заважають нам жити? звідки отакі ото «президенти», «міліція», «москалі», «бегущие… нелюди»?.. (список можна продовжити)
чи не своїми думками і вчинками ми їх створюємо?
чи не відзеркалюють вони часом нашу з вами духовність?